- знаючий
- -ча, -че, Пр.Дієпр. акт. теп. ч. до знати. Мудрий, розумний, обізнаний з певними справами, досвідчений.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
знаючий — а, е. 1) рідко. Дієприкм. акт. теп. ч. до знати 2), 4 6). 2) у знач. прикм. Який обізнаний із чим небудь, знає свою справу, вміє щось робити. || у знач. ім. зна/ючий, чого, ч.; зна/юча, чої, ж. Обізнана з чим небудь, досвідчена людина … Український тлумачний словник
знаючий — прикметник … Орфографічний словник української мови
діловитий — а, е. Працьовитий і знаючий. || Зайнятий справами; заклопотаний. || Який виражає зайнятість, заклопотаність … Український тлумачний словник